Американський інститут змалював похмуру картину щодо прем’єра Алі Фалеха аль-Заїді і поклав на нього відповідальність за іранський вплив

Американський інститут «Форум Близького Сходу» намалював похмуру картину щодо діяльності прем’єр‑міністра Алі Фалеха аль-Заїді з моменту його призначення на зміну Мухаммеду Шіа аль‑Судані, вказавши, що його політичний злет зобов’язаний Нурі аль‑Малікі і що він повторює помилки свого попередника Адель Абдель‑Махді, а інститут також звинувачує його в тому, що він «бреше» президенту США Дональду Трампу.

Інститут зазначив, що критика з приводу піднесення аль-Заїді не спростовує факт чесності іракських виборів, і що результати голосування стали несподіванкою навіть для деяких учасників політичного процесу, йдеться в доповіді інституту, перекладеній арабською.

У доповіді розглядається особистий і політичний бекграунд аль-Заїді: відзначається, що йому було 16 років, коли американські війська розпочали операцію «шок і трепет» і режим Саддама Хусейна впав; близько 52% іракців народилися після падіння попереднього режиму, і багато хто досяг повноліття вже за нової системи, яка постала після того.

Інститут охарактеризував аль-Заїді як розумну людину, будівника корисних політичних зв’язків і маневрувальника, який досяг успіху в грі покровительства в середовищі, яке інститут називає одним із найбільш корумпованих у світі. Після огляду його економічного, банківського та комерційного бекграунду доповідь зазначає, що ті, хто сприяв його призначенню, сподівалися, що він принесе «нове обличчя» і практичний підхід до управління державою.

Інститут називає дві причини, через які Білий дім підтримав аль-Заїді: по‑перше, тому що він не Нурі аль‑Малікі — якого доповідь звинувачує у «корупції і сектантстві» та в тому, що той «неодноразово продавав суверенітет Іраку на користь Ірану»; по‑друге, тому що аль-Заїді пообіцяв перед Трампом серйозно зайнятись роззброєнням угруповань, яких підтримує Іран.

Однак у доповіді вказується, що ці надії були радше бажаннями; наголошується, що аль-Заїді, можливо, був вибором Судані через Координаційний формат, але залишився політично й фінансово заборгованим Малікі, що обмежувало його дії проти іранського впливу.

Інститут додає, що аль-Заїді, як і його попередники, говорив американському президенту те, що той хотів почути, а потім діяв навпаки. У доповіді йдеться, що згадана у контексті меморандуму про взаєморозуміння зменшила тиск з боку США і надала Малікі та іншим, таким як Хаді аль‑Амірі, Кайс аль‑Хазалі і Кубад Талабані, більше можливостей протистояти зовнішнім вимогам.

Доповідь вважає, що аль-Заїді не дотримався своїх зобов’язань із приборкання таких збройних формувань, як корпус «Бадр», бригади «Хезболла» і «Легіони з правом» (عصائب أهل الحق), і що він рухався в бік полегшення нових іранських проривів. Зазначається, що скасування контрактів з телекомунікаційними компаніями на створення єдиної мережі під приводом недопущення участі китайського елементу або комерційних посередників, пов’язаних з Іраном, використовувалося як доказ неефективності та обману в управлінні аль-Заїді, що, за доповіддю, сприяло посиленню іранського впливу і поставило Ірак під загрозу через його відданість Малікі.

Інститут також нагадав контекст попередніх протестів, вказавши на хвилю протестів у Басрі влітку 2018 року після того, як забруднена вода призвела до госпіталізації близько 100 000 осіб і поранення тисяч інших, а широкий народний гнів, який частково ігнорував іранський вплив, тоді призвів до підпалення консульства Тегерана.

У доповіді йдеться про прихід Аделя Абдель‑Махді у жовтні 2018 року і зазначається, що втрата ним народної підтримки не відбулася миттєво; протести вересня 2019 року, які 1 жовтня переросли в гнівні виступи в Багдаді та на півдні Іраку проти корупції й політичної системи, були придушені силами безпеки жорстоко — із застосуванням вогнепальної зброї, відключенням інтернету, вбивствами та викраденнями активістів, а також нападами демонстрантів на іранські дипломатичні представництва в Кербелі та Наджафі.

У доповіді наголошується, що проповідь марджаа Алі Сістані закликала парламент переглянути підтримку уряду; Абдель‑Махді подав у відставку й залишався виконувати обов’язки до травня 2020 року, коли посаду обійняв Мустафа аль‑Кадимі, який, за висновком доповіді, розчарував активістів, не здійснив значних реформ і надав Ірану більше простору для впливу.

Інститут завершує свій аналіз твердженням, що вибір аль-Заїді на користь Малікі в пріоритеті над масами знову розчаровує іракців, і попереджає, що повторення «шахрайства реформ» може призвести до спалаху нової протестної хвилі, яка може бути спрямована проти всієї правлячої інституції та піддати країну ризику розвалу і регіональних втручань.

Доповідь завершується фразою, яку інститут називає «штормом вогню», і ставить питання, чи залишатиметься президент Трамп спостерігачем, поки аль-Заїді «бреше» й отримує вигоду від продажу пального тим, хто може підпалити цей вогонь.