Ахмад аш-Шара: сирійські порти — варіант для експорту іракської нафти, долі обох країн пов’язані

У спеціальному інтерв’ю, яке ввечері у вівторок, 27 жовтня, взяв доктор Набіль Джасем для телеканалу Діджла, сирійський президент Ахмад аш-Шара заявив, що доля Іраку й Сирії історично, нині й у майбутньому пов’язана, і що сирійські порти на Середземному морі є одними з найкращих і найзручніших маршрутів для експорту іракської нафти; він також розкрив, що понад 100 тисяч транзитних вантажівок перетнули маршрут зі Сирії до Іраку протягом останніх шести або семи місяців.

Інтерв’ю, повністю присвячене іракському питанню й тривале близько 37 хвилин, стало першою появою аш-Шари на іракському засобі масової інформації; в ньому йшлося про соціальні та економічні відносини між країнами, питання кордонів і безпеки, нафту та воду, візити до релігійних святих місць, справу сирійських ув’язнених в Іраку, а також про його особистий досвід в Іраку й послання іракцям.

Соціальні зв’язки передують політиці

Аш-Шара заявив, що відносини між державами будуються на кількох опорах, першою з яких є народне спілкування, і підкреслив, що «соціальні відносини між Сирією й Іраком давні та історичні», іноді один і той самий рід розділений між сирійськими й іракськими родами, «а доля пов’язана між нами історично, нині й у майбутньому».

Він додав, що державні відносини «не повинні підпадати під примхи, а мають спиратися на правила, які регулюють ці відносини», зазначивши, що народні зв’язки між двома народами залишалися стабільними, тоді як у політичній площині виникали розбіжності, що негативно на них впливали.

На його думку, управління відносинами між такими країнами, як Сирія й Ірак, слід починати «з того, що нас об’єднує, а не з того, чого ми боїмося», підкресливши, що «те, що нас об’єднує, значно більше, ніж те, що нас розділяє», і не вважає за необхідне погоджуватися у всьому перш ніж рухатися вперед у економічній та соціальній співпраці.

Аль-Фао, Тартус і експорт іракської нафти

Президент Сирії пояснив, що Сирія є морським фасадом Іраку на Середземному морі та стратегічним коридором, що з’єднує Захід із Іраком і веде до Перської затоки; він згадав кілька маршрутів у роботі, зокрема поєднання порту Аль-Фао з Середземним морем через порт Тартус, автомобільні шляхи, що з’єднують Саудівську Аравію із Сирією через Ірак, а також дороги з Туреччини до Іраку через сирійську територію.

Він сказав, що іракській нафті потрібні виходи та коридори для експорту, і «одними з найкращих і найзручніших для доступу були порти Середземного моря, що знаходяться в Сирії», зазначивши, що існував старий нафтопровід, що датується 1950-ми роками, який зупинили політичні суперечки.

Нафтопровід Киркук—Баніяс і американські та регіональні компанії

У відповіді на запитання про лінію Киркук—Баніяс аш-Шара сказав, що меморандуми про взаєморозуміння були підписані на першому етапі в Сполучених Штатах, і розповів, що торік одна інвесткомпанія в Сирії запропонувала йому інвестицію в сотні мільйонів доларів, а він порадив їй звернутися в Ірак — це було перед кризою протоки Ормуз; він додав: «Я сказав, що потрібно відновити будівництво нафтових ліній до Баніясу, бо це те, що Іраку найбільше знадобиться на наступному етапі».

Він пояснив, що ці компанії обговорювали це з попереднім іракським урядом на чолі з Мухаммадом Шіа ас-Судані, але розмова зайшла в глухий кут через перехідну фазу та підготовку до виборів; потім процес продовжився з прем’єр-міністром Алі Зейді. За його словами, низка регіональних і американських компаній беруть участь у створенні інтегрованої системи, що включає нафтопровід, нафтопереробні заводи та реконструкцію інфраструктури в портах.

Він відзначив, що іракський капітал уже зайшов на сирійський ринок, зазначивши, що, ймовірно, перші інвестиції в Сирії після нового етапу були зроблені іракськими інвесторами в цементному секторі.

100 тисяч транзитних вантажівок і безпечний кордон

Підбиваючи підсумки співпраці, аш-Шара сказав: «Більше ніж 100 тисяч вантажівок перетнули транзитом зі Сирії до Іраку», додавши понад 40 тисяч вантажівок у вантажообігу імпорту й експорту між країнами, і уточнив, що «усе це сталося протягом шести або семи місяців», назвавши такий ріст дуже швидким і значним.

Він підтвердив, що кордон між країнами «поки що безпечний», що Сирія повідомляє іракський уряд про будь‑які свої побоювання, а іракський уряд інформує Дамаск про свої зауваження, і що координування на кордоні відбувається ефективно. Він пояснив, що Сирія прагне до кордону, вільного від порушень безпеки, контрабанди та ризиків неконтрольованих збройних формувань стосовно іракського уряду.

Він додав, що Дамаск із самого початку говорив про концентрацію зброї в руках держави, і це було досягнуто шляхом узгодження; питання північно‑східної Сирії, де були бази чотирьох великих країн — Британії, Франції, США й Росії — а також Сил демократичної Сирії (СДС), завершилося інтеграцією цих сил у сирійську державу.

Позиція іракського уряду і візит Зейді

Аш-Шара відзначив позицію центрального уряду в Багдаді, заявивши, що її політика з перших моментів була позитивною щодо Сирії, незважаючи на спроби деяких сил схилити її до негативних рішень; він сказав, що курс попереднього уряду на чолі з ас‑Судані був вірним і що реалії виправили хибний курс, до якого деякі політичні сили тиснули.

Він привітав візит прем’єр‑міністра Алі Зейді до Сирії, нагадавши, що Дамаск привітав його з обранням на посаду, і вважає, що останні півтора року стали періодом побудови добрих відносин між Сирією й Іраком, особливо в економічній сфері, додавши, що «стабільність Сирії на користь Іраку і навпаки — стабільність Іраку на користь Сирії».

Він сказав, що Зейді «здається рішучим у боротьбі з корупцією», закликав іракське суспільство підтримати цей курс, а також оголосив про підтримку Сирією опції концентрації зброї, яку проводить іракський уряд, додавши, що «коли держава створює єдину сильну армію — це сила й захист для всіх», і що рішення про мир і війну має залишатися інструментом, від якого держава не повинна відмовлятися.

ІДІЛ і справа сирійських ув’язнених

У безпековому питанні аш-Шара сказав, що загрози від терористичної організації ІДІЛ «поступово зменшуються», водночас застерігши, що «це не означає, що ми досягли достатнього ступеня впевненості», і підкреслив важливість координації між країнами, оскільки розбрат і розпад у будь‑якій країні створюють сприятливе середовище для поширення цієї ідеології.

Щодо ув’язнених, яких коаліційні сили передали з сирійських в’язниць іракському уряду, він пояснив, що серед них є число сирійців, яке становить приблизно понад 3 тисячі, і що розмова відбувалася з головою Вищої судової ради Іраку Фаїком Зейданом, який відвідав Сирію та зустрівся з міністерством юстиції, щоб створити програму класифікації ув’язнених за категоріями; він зазначив, що частина з них не має відношення до організації, і підкреснив, що Сирія має нести відповідальність за своїх громадян «і не перекладати цей тягар на Ірак».

Вода і сільське господарство — продовольницька скриня регіону

Аш-Шара назвав воду найважливішим спільним ресурсом між двома країнами, пояснивши, що річка Євфрат проходить значною частиною Сирії, тоді як Тигр лише частково торкається її як прикордонна складова, і закликав розглядати сільськогосподарські угіддя Сирії й Іраку «як продовольницький кошик для всього регіону».

Він сказав, що між країнами є приблизно від 80 до 100 мільйонів донумів (дунум — міра площі), здатних прогодувати приблизно від 100 до 130 мільйонів людей; дослідження, проведені у співпраці з Данією та Нідерландами щодо сучасних сільськогосподарських технологій, що економлять витрати води, показали можливість збільшити сільськогосподарське виробництво на 50–70% у деяких районах, і він закликав до єдиної стратегії управління водними частками та інвестицій у сільське господарство.

Візит до мавзолею Сайїди Зейнаб

Про візити іракців до мавзолею Сайїди Зейнаб аш-Шара сказав, що «це можливо» і що Сирія не має заперечень, окрім необхідності переконатися у безпековій ситуації; він розкрив, що Сирія була готова до цього ще кілька місяців тому, але були зриви через спроби деяких організацій розпалити конфлікт на релігійному ґрунті, і причетні до цього були затримані.

Він підтвердив, що Сирія не розглядає відносини з Іраком «через призму конфесій чи етнічності», і що святині, важливі для шанованої шиїтської спільноти, відкриті й для сиріян; він додав, що «прийом делегацій із Іраку, інша справа —, буде, якщо Бог бажає, найближчим часом».

Його досвід в Іраку і послання іракцям

Аш-Шара розповів про свій особистий досвід в Іраку, сказавши, що він в’їхав до Іраку за тиждень-дев’ять днів до введення американських військ у 2003 році, коли йому було близько 18 років, і що він поїхав сам, без організаційних зв’язків, з почуття «гідності», щоб протистояти американським силам; він зазначив, що був ув’язнений в Іраку близько 2005 року й вийшов близько 2011 року, повернувшись до Сирії з початком революції, і що не брав участі у міжконфесійних боях, які відбулися в Іраку 2006 року. Він сказав: «У моєму житті я не звик нападати на цивільних чи немічних», додавши, що «є велика різниця між бійцем і вбивцею».

Він охарактеризував іракців як людей честі, щедрості, мужності і рішучості, і в посланні до них сказав, що обидві країни проходять складний етап, але мають «історичну і дуже цінну нагоду» відновити регіональне вирішення власних питань; він також зазначив, що в Сирії й Іраку разом більше ніж 10 мільйонів біженців у західних країнах і закликав до співпраці задля створення умов для їх повернення.

Аш-Шара завершив, сказавши, що суспільства обох країн страждали протягом 60–70 років від переворотів, конфліктів і війн, і що Ірак фактично не знав стабільності з 2003 року; він вважає, що «23 роки достатньо, щоб побудувати сильну державу», і що сьогодні — «найкраща можлива нагода» для Іраку й Сирії.